Розлучення Місце проживання дитини

Про визначення місця проживання дитини   

Сімейне законодавство орієнтовано на рівність, адже не виключається визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком незалежно від віку дитини, якщо маються обставини, за яких дитині краще проживати з батьком, ніж з матір’ю.

У матері малолітньої дитини немає переваги перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, це витікає як зі ст. 141 Сімейного кодексу України, так і зі змісту Конвенції про права дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір’ю.

Сімейне законодавство України не виключає визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком незалежно від віку дитини, якщо маються обставини, за яких дитині краще проживати з батьком, ніж з матір’ю.

Поняття «розлучення» тлумачиться з огляду на право одного з батьків на спілкування з дитиною та обов’язок другого батька надати можливість для такого спілкування.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Коли дитина після розлучення проживатиме з батьком?

Поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням. Обмеження у цьому разі стосується тільки місця проживання дитини до досягненню нею віку 14 років.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч. 2 ст. 161 СК України).

Суд повинен визначати місце проживання неповнолітньої дитини, виходячи з її прив’язаності до одного з батьків — чи матері, чи батька, враховуючи її вік та потреби у повсякденному житті. Зокрема суд має врахувати характеристики дитини зі школи та з дитячого садка, акти обстеження побутових умов за місцем проживання дитини з батьком, а також  пояснення представника органу опіки та піклування, надані у судовому засіданні. При цьому суд має врахувати, що зміна місця проживання дитини, може негативно вплинути на її психолого-емоційний стан та подальший розвиток. Також суд повинен врахувати можливість батька забезпечити належні умови проживання, виховання та розвиток дитини.

Якщо виникли питання про забезпечення рівних прав при вирішенні Вашої проблеми,  ЗВЕРТАЙТЕСЬ.